Понеділок, 17/10/23, 19:13
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Наша адреса:
34509
Рівненська область
Сарненський район
с. Костянтинівка
e-mail: kostantinlibr@gmail.com
 
ПУБЛІЧНО-ШКІЛЬНА БІБЛІОТЕКА
села Костянтинівка

НАРОДНІ   УМІЛЬЦІ
 
Андрикевич Едуард Васильович 
У доброго господаря завжди робота знайдеться. А особливо в такого, як Едуард Андрикевич. Виріс хлопець у Сарнах. Навчався в музичній школі, Дубенському училищі культури. По закінченні приїхав молодим спеціалістом у село Костянтинівку та й залишився. Швидко навчився всілякому сільському ремеслу. Окрім музики, Бог наділив Едуарда талантом художника. Малюванням займається з дитячих років. Трішки пізніше взяв у руки різець , освоїв художню обробку дерева . Картини виконує переважно оліями . Крім пейзажів, натюрмортів . захоплюється художнім писанням ікон. У місцевій православній церкві Святого Юрія є 5 образів , які подарував автор. Ще одна ікона Серафима Саровського прикрашає Свято-Троїцьку церкву в м. Сарни. Тут майстер поєднав різьбу по дереву та малювання . Є в його колекції й портрети. Нещодавно написав чудовий портрет батька. Витвори рук майстра відзначаються витонченістю , відчувається власний творчий підхід. Будинок ,де мешкає ,прикрашають оригінальні різьб ‘яні вироби . Багато з них подарував рідним , друзям у Сарнах, Рівному, дядькові з Криму. Милують око витвори рук талановитого умільця в окремих оселях жителів Польщі та Нідерландів. 17 років Едуард Васильович працював директором сільського Будинку культури . Організував гурток різьби по дереву , де навчав дітей цьому прекрасному ремеслу . Неодноразово брав участь у сільських і районних виставках декоративно-ужиткового мистецтва.
 
Бородавка Любов Іванівна
Бородавка Любов Іванівна народилась в 1957 році в с.Розлуч Турківського району, Львівської області. Після закінчення восьми класів місцевої школи продовжила навчання в середній школі смт.Стрілки Старо-Самбірського району. В 1974 році вступила в технічне училище №2 м. Львова, де й отримала диплом контролера 4-го розряду. Деякий час працювала за спеціальністю у Львові. В Костянтинівку молода дівчина приїзджала у гості до брата і в 1979 році зустріла там свою долю. З 1981 року вона працює санітаркою на ФАПі нашого села. Ще з дитячих років захоплювалась красою різнобарвних писанок, які малювала мама. Вже тоді вирішила, що також буде займатися цим, коли виросте. Ставши дорослою взялася за роботу, яка їй була до душі знайома, але спробувала виготовити дряпанки. Дарувала їх багатьом рідним навіть за межами України: в Росії, Польщі. В 2001 нагороджена грамотою за участь в обласній культурно- мистецькій акції «Мистецтво одного села», за збереження , популяризацію народних, традиційних ремесел на Рівненщині.
 
Слободзян Ольга Володимирівна
У чениця 9-го класу, справжня українська красуня. Любов до плетіння крючком привила дівчині її тітка, яка майстерно володіє цим видом рукоділля. Попри невеликий досвід (Оля почала плести лише рік тому) вона змогла досягти значних успіхів в цій справі. Свої вироби, що відзначаються оригінальністю і неповторністю, з задоволенням носить сама, дарує сестричці та подругам.
 
 
Лобач Тетяна Іванівна
Від народження проживає в селі Іванівка. В 2002 році Тетяна закінчила школу і вступила до Сарненського ВПУ-22 де обрала професію перукаря. Ще з дитинства любила допомагати мамі вишивати рушники, але більше захоплювалась бісероплетінням. Та пізніше і сама взялась за вишивку і прикрасила свою оселю вишитими власноруч картинами. Її роботи схожі на маленькі шедеври. Обрамлені у вміло підібрані рамки, вони створюють у хаті відчуття тепла і затишку. Вишивання-це клопіткий процес, проте цікавий і оригінальний, яким може займатися лише людина з добрим, чуйним серцем, терпляча і врівноважена. Такою і є Тетяна.
 
Мізюрко Марія
 Мабуть ніхто не уявляє доброї батьківської хати без прикрас: вишиванок і рушників, витворів народного мистецтва. Такої думки дотримується і наша односельчанка пані Марія, яка ще з дитячих років захоплюється вишиванням. Першою роботою була наволочка, яку почала вишивати мама. Дівчина взялася за неї і день за днем все більше узорів з’являлося на полотні. Не дуже майстерною була перша вишивка, але додала дівчині азарту для подальших робіт. Закінчивши школу , в 1992 році Марія продовжила навчання в середній школі села Кричильськ. З 1995 року оформлена на роботу в Орлівську психіатричну лікарню на посаду молодшої медсестри. Вільний від роботи час почала використовувати для вишивання. Сьогодні у доробку Марії рушники, серветки, простирадла , чоловіча сорочка. Зараз вишиває сорочку своєму синові Олександру, який цього року закінчує 11 клас. Кожною своєю роботою вона дорожить, адже в них вкладена частинка її душі, настрою та таланту.
 
Ніколайчук (Куліш) Ганна Остапівна
Довгими зимовими вечорами жінки в Костянтинівці займаються вишиванням. Але, мабуть, найбільше цим ремеслом захоплюється Ганна Ніколайчук (Куліш). Народилася Ганна Остапівна 1940 року в селі Кричильськ в багатодітній родині. Вона була у своїх батьків сьомою. Батько - головний годувальник - вмів усе:шив, вишивав - цим і заробляв на життя. Не тільки Ганнуся , навіть і брати перейняли від батька те мистецтво. А як закінчила Ганна семирічку, то й сама заробляти почала. По сусідніх селах жінки одягали вишиті бісером жилетки, зроблені її руками. Потім жінка вступила до сільськогосподарського технікуму, що в Горохові, але закінчити його не вдалося. У 1969 році вона одружилася з агрономом Данилом Кулішем, молода сім я оселилася в Костянтинівці. В оселі Ганни Остапівни Куліш , як у віночку : з вікон усміхаються квітами фіраночки, білосніжна скатертина на столі , мережана барвінком . З килимів на стінах дивляться заморські птахи і красені - лебеді . Опанувала вона три способи вишивки: хрестиком, гладдю та настиланням . Вишиває все - від маленьких серветок до килимів, яких майстриня має аж 15. Свої роботи Ганна Остапівна дарує знайомим , друзям, родичам. Особливо багато її творінь у храмі: рушники, серветки, доріжки, хоругви, ікони. Витворами рук майстрині милувались жителі району та області, зокрема на виставці народних умільців і фестивалі Всеукраїнської народної творчості.
 
Шульгата Ольга Хомівна
Шульгата Ольга Хомівна багатодітна матір, цікава співрозмовниця, привітна, життєрадісна жінка. Народилася в селі Кричильськ, де й і проживала до 1979 року. В сім’ї Ольги вишивали всі: мама, сестри. Навчили вишивати і Олю, коли їй було ще 8 років. З 1983 і до цього часу живе в с. Костянтинівка. За ці роки вишила багато рушників, наволочок, простирадл, але вишивка -це не тільки рушники і сорочки. Вона може бути і приємним подарунком для близьких у вигляді декоративної подушки. Такі подарунки робить своїм рідним і друзям Ольга Шульгата. Витвори рук Ольги Хомівни розлетілися не тільки по Україні, а й по країнах далекого зарубіжжя. Жінка має багато рідних та друзів в США, Німеччині, яким подарувала вже до сотні чудових подушечок. Отримують від неї м’які яскраві дарунки, виготовлені власними руками, і новонароджені немовлята, яких часто приносить лелека в родину та сім’ї сусідів і друзів. Зараз готує красиві подушки для подруги, яка найближчим часом планує виїхати до Ізраїлю.
 
Фотографії з виробами народних умільців
дивіться у розділі "Фотоальбоми"
Форма входу
Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Сарненська центральна районна бібліотека © 2017
м. Сарни, вул. Демократична, 34